Автор: Тетяна Боярчук, Авторка новин
Категорії: Суспільство, Війна
Українська розвідка оприлюднила дані модифікації нового російського безпілотника “Гєрань”, який здатний нести ПЗРК та бойову частину.
Як зазначили у ГУР,цю інформацію оприлюднили у рубриці “Засоби ураження” розділу “Компоненти у зброї” порталу War&Sanctions. Там опублікували інтерактивну схему, складові елементи та електронну компонентну базу безпілотного літального апарата “Гєрань-2” серії “Э”.
Зокремадрон ознащений ПЗРК “Верба”. Застосування цієї модифікації передбачає ручне керування безпілотником оператором у реальному часі. Для цього використовується китайська оптична камера Honpho TS130C-01, розміщена в носовому обтічнику, а також mesh-модем Xingkay Tech XK-F358 (КНР).
У разі виявлення повітряної цілі оператор поетапно активує два сервоприводи: перший – запускає хімічну акумуляторну батарею та азотний балон охолодження головки самонаведення (ГСН) ПЗРК, другий – після охолодження до необхідної температури ГСН відкриває спеціально виготовлену захисну кришку. Спусковий гачок ракети зафіксований у постійно натисненому положенні за допомогою кабельних стяжок, що забезпечує автоматичний пуск одразу після захоплення цілі головкою самонаведення.
Важливою відмінністю цієї версії від модифікації з ракетою Р-60 є наявність на самому безпілотнику повноцінної основної бойової частини.На дослідженому ГУР зразку встановлено термобаричну бойову частину ТББЧ-50М.Таким чином, після відстрілу зенітної ракети БпЛА зберігає здатність виконувати своє основне ударне завдання. Наведення на ціль також може виконуватись оператором.
У ГУР розповідають, щонабір блоків та компонентів стандартний для таких “Гераней”:польотний контролер, інерціальна навігаційна система, 12-канальна “Комєта”, трекер на базі мікрокомпʼютера Raspberry та 3G/4G-модемів тощо.
У інерціальній навігаційній системі вперше зафіксовано використання нового 6-осьового інерціального модулю SCH1633-D0I виробництва Murata (Японія). Цей модуль був представлений наприкінці 2024 року як рішення для цивільних автомобільних систем – автономного водіння та сучасних систем допомоги водієві.
Країни походження решти електронної компонентної бази – США, КНР, Швейцарія, Тайвань, Японія, Німеччина та Велика Британія.