Автор: Ксенія Білаш, редакторка відділу “Культура”
Категорії: Культура
Юрій Андруховч завершує роботу над новим романом. Про це він розповів вінтерв’юLB.ua.
За словами письменника, новийроман отримає назву «Оповідання, вибрані з роману», або «Вибрані з роману оповідання». Він складатиметься з 21 оповідання.
«Я з цим працюю з осені 2021 року. Узявся за написання нової прозової книжки — це збірка оповідань, яка насправді є ніби романом, написаним пунктирною лінією. Тобто, на перший погляд, збірка, але читач, який доповзе чи долетить до останньої сторінки, зможе побачити це як роман. Йому ніби запропоновано самому ще збудувати якісь історії поміж тими історіями, які я розповідаю в цих нібито оповіданнях. У лютому я вже дописав останнє речення, і сподіваюся, цього року книжка вийде,» – каже письменник.
Новий роман стане 8-м у доробку письменника і 1-м за останні 6 років після роману «Радіо Ніч», що вийшов у видавництвіMeridian Czernowitz2020 року.
Як пояснює Андрухович,в новому романі буде багато чорного гумору: «Зараз у нашій країні на часі протилежний полюс сміху — смуток, дуже багато смутку. Тому сміх ніби вимагає зараз чогось на зразок виправдання. Доволі проблематично запакувати сміхові елементи у творчість теперішнього часу (…) І я щоразу ставив собі запитання про те, як би не перебрати з жартами й гумором. А потім якось зрозумів, що серйозність і гумор, оцей сміховий елемент, насправді не перебувають у якомусь протистоянні. Може бути одночасно і те, і те. Тож я так і намагався писати. Але там доволі багато того різновиду гумору, який називають чорним. Він нас постійно супроводжує з 24 лютого 2022 року. Україна, наші митці, наші журналісти, наші комунікатори із зовнішнім світом устигли навіть, умовно кажучи, продати це як один із суто українських брендів. Реакція на російську агресію — наш чорний гумор.»
У розмові зPolskie Radiописьменник також розповів про деталі сюжету. Дія відбувається на початку 1970-х. 12-річний хлопчик живе у незрозумілій для себе країні десь поблизу Карпат. «Мій герой перебуває в тому самому віці, у якому тоді був і я. Проте це не реалістичний опис того часу, а радше абсурдистський, сюрреалістичний. (…) Ідеться про досить страшні речі, які відбуваються навколо хлопчика. Фактично – про певну диктатуру. І він поступово доходить висновку, що його місто, його край, ці всі околиці перебувають під окупацією. Тобтоце радше антиутопія. Антиутопії часто формулюють як пересторогу, попередження для сучасників. Натомість ця антиутопія спрямована в минуле. Хоча, на мій погляд, її теж можна прочитати як пересторогу,» – пояснив Андрухович.
